Шевченкове слово в віках не старіє
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду,
Кожний вірш свій і поему
Він присвячував народу.
М.Рильський
Великі поети - вічні супутники свого народу і цілого людства.
Таким вірним і благородним супутником на дорогах століть став для України її гордість і слава - Т.Г.Шевченко.
Ще в ранньому дитинстві Т.Шевченко проймався гли-
боким захопленням від славного і героїчного минулого українського народу. Із розповідей старого діда Івана
оживали в уяві хлопчика мужні лицарі - козаки, їхні далеки походи на ворога. Усе почуте назавжди закарбувалося в пам'яті Шевченка , а потім ожило в його поезіях
Я так люблю мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю. ("Розрита могила")
Однією з центральних тем у творчості Т.Г. Шевченка є трагічна доля жінки, матері. Саме їй поет присвятив цілу низку своїх творів.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим... (поема "І мертвим, і живим...")
Вся поезія Кобзаря пронизана великою любов'ю до рідного народу . А його невмирущі рядки:
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі! -
стали крилатими висловами для багатьох поколінь.
З нагоди 199-ї річниці в дитячій бібліотеці-філії відбулися Шевченківські читання "Шевченкове слово в віках не старіє". Протягом тижня відвідувачі бібліотеки мали змогу переглянути твори Кобзаря, які були представлені на книжковій виставці "А слава - заповідь моя", за бажанням зачитати вголос улюблені вірші, заспівати пісень на слова поета і цим висловити свою шану Великому Кобзареві.
Немає коментарів:
Дописати коментар