День ювіляра

8 січня виповнюється 145 років від дня народження українського письменника, педагога Степана Васильовича Васильченка (Панасенко).

Народився письменник в м. Ічні на Чернігівщині в родині безземельного селянина-шевця. Велика родина жила дружньо. У сім'ї любили книжку, народні пісні й думи, творчість Гоголя і Шевченка.

Дитячі враження згодом стали джерелом його художньої творчості, вона перейнята мотивами народних казок, пісень, народно-поетичною фантастикою.

Зображуючи своїх героїв, оповідаючи про невеличкі епізоди з їхнього життя, С. Васильченко вкладає у твори всю свою любов до дітей. Письменник наголошує, що навіть до маленьких треба ставитися з повагою, не принижуючи та не ображаючи їх. Кожна людина має докладати всіх зусиль для того, щоб у її родині панувала атмосфера злагоди, взаємодопомоги та поваги.

На особливу увагу заслуговує задум письменника створити велику біографічну повість про Т. Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу - "В бур'янах".

Запрошуємо у бібліотеку – філію № 2 переглянути найкращі твори письменника та ближче ознайомитися з його творчістю.

                       На Йордан вода цілюща

Водохреще, Водощі, Йордана - це третє і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують Хрещення на Йордані Христа. Тому цього дня у церквах святять воду

Напередодні Водохреща святкується "Голодна кутя" або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують.

Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви - смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.

По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і паліччям б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,

А узвар - іди на базар,

паляниці, лишайтеся на полиці,

А "дідух" - на теплий дух,

Щоб покинути кожух.

Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху - хлібину, "щоб хліб родився".

Дівчата в цей вечір ворожать : збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками - де пес завиє, туди дівчина заміж піде.

Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест.

Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.

В усіх хатах пили свячену воду, кропили хату святою водою. Воду, що залишилась, наливали в пляшку, яку зберігали цілий рік.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в "йорданській воді" - "щоб були рожеві лиця".

З цим святом також пов’язують безліч прикмет : «На Водохреще день теплий-буде хліб темний», «Якщо цього дня йде лапатий сніг-на врожай», «Якщо пасмурно - хліба буде вдосталь» та інші.

До свята в Охтирській публічній бібліотеці-філії 2 розгорнута Folk-скатертина «На Йордан вода цілюща».

Вивчаймо та шануймо звичаї нашого народу, свою національну культуру.

               Котячий Новий рік

 2 січня кішки в усьому світі відзначають своє особисте свято - Котячий Новий рік. Якщо раптом ви забули привітати своїх котів 1 січня, то сьогодні - якраз той самий день.

Новий няв-рік кішки почали святкувати не так давно. У 2016 році сімейна пара з США - Том і Рут Рой - придумали особливий день, коли кішки можуть нарівні з людьми відзначити свій Котячий Новий рік (Happy Mew Year for Cats Day). Навіщо? Тому що коти цього варті - і з нами погодиться кожен, у кого є кіт або кішка.

Не секрет, що коти та книжки — досить популярний тандем. Навіть у давні часи в бібліотеках завжди мешкали коти. Звичайно, їхня присутність мала суто практичне значення, адже вони захищали літературні скарби від мишей, втім, не виключено, що коли робота була виконана, а свідки відсутні, котиська і собі бралися до читання.

Образ кішки знайшов відгук у літературі різних часів і народів.

Самі перші літературні документи зі згадуванням про кішок були знайдені в Китаї та датовані VI століттям нашої ери. Протягом багатьох століть люди не могли обійти стороною красу і грацію цієї тварини. З кожним століттям літературних творів, присвячених цим хвостатим героям, ставало все більше і більше, а чимало котів і кішок залишили свій слід і за межами сторінок художніх книг, ставши популярними і відомими персонажами.

Згадаймо хоча б українські народні казки «Кіт і півник», «Пан Коцький», казку Ш. Перро «Кіт у чоботях».

Серед відомих письменників, що не уявляли свого життя без муркітливих компаньойнів були Марк Твен, Едґар По, Ернест Гемінґвей, Террі Прачет і Вільям Берроуз.

Нині цей перелік можна продовжувати безкінечно, а можна зробити ще ліпше — прочитати кілька захопливих книжок, де фігурують вусаті та пухнасті красені. Пропонуємо книжоки про котиків, які ви можете прочитати в нашій бібліотеці.