Калита, Калита, 
                із чого ж ти вилита?

   Є у нашого народу чудова традиція – святкувати вечорниці. Віддаючи шану минувшині, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо те найдорожче, що є в народі – його пісні, мову, історію, звичаї.

 Пора вечорниць – це довгі вечори глибокої осені та зими.13 грудня одне з великих та улюблених свят — день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити.  Вечір напередодні молодь святкувала, як «андріївські вечорниці». 

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12 грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а ще - гадали.

  На таку українську хату з рушниками, національним посудом, стравами перетворилася шкільна аудиторія ЗОШ№8 на час свята "Сонцесяйна калита". А створила її керівник гуртка  ОМЦЮТМАН "З умінням і творчістю" Ягодзинська Ірина Олексіївна разом з гуртківцями. Присутня на святі біблотекар Голубченко Надія Петрівна  розповіла  про цікаві вечорницькі забави, що пов'язані з святом Калити. Особливу увагу дітей привернула розповідь про український чобіт, його символічне значення в народних обрядах, чому дівчата кидали черевик через паркан, чому саме в чоботі діти знаходили різдвяні подарунки? Згадали народні казки, прикмети та повір'я. 

Як і на справжніх вечорницях діти співали, танцювали, грали в народні ігри: "Один за одного", "Пан Калитовський та пан Коцюбинський", "Перенеси бублик","Перекинь чобіток"та інші. 

А на завершення майстер-клас від господині свята Ірини Олексіївни "Зліпи вареник". Діти вчилися ліпити вареники. Потім всі разом з насолодою їх куштували.