19 грудня- День святого Миколая

             Листи до Святого Миколая

                             Святий отче Миколай!              
                             Мою хату не минай!
                             Подаруй мені потіху
                             І торбину повну сміху,
                             І здоров'я для родини,
                            Красну долю для Вкраїни!

   З поміж усіх святих особливою любов'ю і пошаною в українців користується Миколай. Святий Миколай народився у Середній Азії. У дитинстві рано залишився без батьків, але від них отримав велике багатство. Він бачив, як його однолітки живуть бідно, сидять голодні, у нетоплених хатах. "Не можу спокійно спати, коли інші діти голодні",- подумав Миколай. Він вечорами почав розносити харчі, декому нові черевики, теплі панчохи, навіть товсті поліна. Складав усе це у торбу, підкидав бідним під двері, а сам тікав. Вранці всі раділи цим подарункам. Минули роки, виріс Микола, здобув освіту, все своє майно роздав бідним. Сам став священником.
   Святий Миколай неустанно зцілював хворих, міг утихомирити морську бурю й славився численними добрими справами. За це його дуже шанували ще за життя. 
  З покоління в покоління передавалися легенди й перекази про чудеса, доброту й справедливість Миколая. Люди вірили, що за свою благочинність він отримав від Бога дар- 
постійно невидимо перебувати серед людей і допомагати в біді. 
   Українці вірять, що в ніч на 19 грудня Святий Миколай розкладає подарунки під подушку, в черевичок чи на підвіконня для дітей і дорослих. Особливо полюбляють це свято малюки, які дуже стараються не бешкетувати й дотримуватися зразкової поведінки, бо вранці під подушечкою можна знайти не лише гостинчик, але й різочку.
   З давніх- давен діти складали листи до Святого Миколая з проханнями та обіцянками бути добрими і чемними. Листи вкладали в конверт і виставляли за вікно, щоб уночі ангел забрав його і передав Святому Миколаю, переписували того листа по декілька разів, щоб він був чистенький, без помилок, щоб сподобався небесному Добродієві. Обіцянки виписувались на одному боці аркуша, а список бажаних дарунків- на звороті.

  Ввечері, 18 грудня в читальному залі бібліотеки відбулося засідання клубу "Домовичок" "У ніч на Святого Миколая". Бібліотекарі переказали дітям історію виникнення свята, посвятили присутніх в таїну виготовлення особливого святкового печива, яке традиційно виготовляють до дня  Святого Миколая  і пригощають  ним дітей. Тістечка- медівнички мають назву "миколайчики". 
   У скриньку, що назвали "Святий Миколай теж отримує подарунки", діти опустили листи. В листах були побажання Святому Миколаю, яким би він зрадів: щасливої усмішки на вустах дітей і дорослих, кілька пар новеньких шкарпеток, рукавичок, шоколаду та різних солодощів, а ще виготовили власноруч святкові прикраси. 
  
  Наступного дня 19 грудня до бібліотеки поспішали діти на святкову гру- вікторину "Тільки діти знають, що шукають". Так, дійсно, вони знали, що шукали. Учасники гри отримували конверти із запитаннями, або завданнями, за правильні відповіді кожного очікував невеличкий гостинець. Гостинці від Святого Миколая, які він розносить дітям так, щоб ніхто не бачив, бо робить він добро не на показ, а на людську радість.Творить різні дива, і називають його через це диво творцем, або чудотворцем.


                                               

  



   

          Голодомор 1932-1933 років.
          Україна пам'ятає.

                                                       Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
                                                                           Вона повільна, довга і тяжка,
                                                                      Жахлива і пекельна, найлютіша,
                                                                   Бо зводить з розуму й така тривка...


 Голодомор 1932-1933 років, який спричинив загибель величезної кількості людей,- одна з найстрашніших сторінок нашої історії.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932–1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

 До дня пам'яті жертв голодоморів в читальному залі нашої бібліотеки створений куточок пам'яті "1932-1933.      Українське обличчя голоду". До уваги читачів представлені документальні видання присвячені подіям тих років, рукописні спогади жертв та свідків голодомору на Охтирщині, твори українських письменників, які втілили у своїй творчості трагічну долю українського народу в 1932-1933 роках.

 18 листопада для учнів 7-х класів ЗОШ№5 проведена година-реквієм "Неоголошена війна". Розповідь йшла про страшні тридцяті роки ХХ століття. Діти дізнались про раніше невідомі факти тих сумних подій, скільки горя і страждань принесли вони нашому народу. 

  Наприкінці зустрічі на вшанування світлої пам'яті жертв голодомору була оголошена хвилина скорботи. 

 

    Мандрівка в Читай - місто

     Скільки книг у цій книгарні

    Книги різні,

    Дуже гарні.

    От краса, якби ти зміг

    Прочитати, друже, їх!

                            Т. Волгіна

   Нещодавно до нашої бібліотеки завітали наймолодші школярі - учні перших класів ЗОШ№5 на свій перший в житті бібліотечний урок "Мандрівка у Читай-місто".

  Діти здійснили подорож по бібліотеці, дізнались, що означає слово "бібліотека", що таке "абонемент", "читальний зал", отримали "читацькі формуляри".

 Бібліотекарі ознайомили дітей з правилами поведінки в бібліотеці та гарного ставлення до книги.

  Увагу першокласників привернули яскраво оформлені книжкові виставки. Особливо всім сподобалась виставка- подорож "Привіт з мезозою", а саме артефакт - панцир справжнього бронтозавра.

  В читальному залі маленьких гостей очікувала літературна подорож "На своїй землі хорошій" по творах  улюбленого дитячого поета, нашого земляка, ювіляра- Платона Воронька. Діти згадали улюблені вірші, які вивчали ще в дитсадочку,  доторкнулися до сторінок найстарішої книги "Ярик- школярик"Платона Микитовича Воронька, яка була надрукована в 1955 році і представлена на книжковій виставці ювіляра.   На завершення зустрічі малята погортали сторінки  дитячих журналів та подивились мультфільм про бібліотеку.

                  

                                     Будьмо знайомі !

                              Увага!  Артефакт!

" Ми спитали в журавля

- Де найкращая земля?,,"

 



                                          "Журнали дитячі читаю охоче,   
                              бо знати багато цікавого   хочу"

                     

                                                                                     

9 листопада День української писемності та мови

          Душа народу бринить у слові

                                    Ти, рідна мово,-скарб від Бога,
                                    Жива в народу на устах;
                                    В майбутнє сонячна дорога
                                    І наша гордість у світах.
                                                                 Д. Білоус

  Мова - найдорожчій скарб народу. Як найціннішу спадщину, як заповіт поколінь передає кожна мати своїй дитині любов до народу і рідної мови.

  Українська мова -одна з  найдавніших у світі. Вона має вели-
чезний лексичний фонд, багату символіку; справжньою її ок-
расою є надзвичайна милозвучність.

  До Дня рідної мови в бібліотеці організована книжкова виставка "Шануймо мову серцем і вустами". Юні шану-
вальники українського слова прийняли участь у літературних читаннях "Розквітай же рідне слово".

До річниці партизанського руху на Україні

        Героїка другого фронту

     22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину ветеранам антифашистського опору : колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі- усім, кого називаємо народними месниками
   Колискою партизанського руху в Україні стала Сумщина. Навічно увійшли в історію древній Путивль і Спадщанський ліс. Путивльський партизанський загін під командуванням С. А. Ковпака, який базувався у Спадщанському лісі одним із перших почав вести успішну боротьбу з ворогом. 
  Народна війна в тилу ворога на Сумщині досягла великих масштабів. Це був своєрідний партизанський фронт. Область стала базою зародження чотирьох великих партизанських об'єднань під командуванням С.А.Ковпака, А.Н.Сабурова, М.І.Наумова, і Я.І.Мельника. Ці об'єднання здійснювали рейди в тилу ворога.
  До вересня 1942 р. Сумське з'єднання під командуванням С.А.Ковпака вело бойові дії в районах Сумської, частково Курської і Орловської областей. Ковпаківці з боями пройшли Житомирську, Рівненську, Волинську, Львівську, Тернопільську, Івано- Франківську, Хмельницьку області і вийшли до чехословацького кордону.
  Яскраву сторінку в літопис партизанського руху Сумщини вписали юні партизани : Радик Руднев, Михайлик Семенистий, Леонід Чечоткін, Валентин Косиченко, Ніна Созіна та багато інших. Сміливість, чесність, готовність до самопожертви заради перемоги- ось якості, які були притаманні юним месникам.
  Безсмертному подвигу юних партизан було присвячене інформаційне рев'ю "Вам дороги важкі дістались...", яке відбулося в бібліотеці  23 вересня. Присутні прослухали розповідь про дітей, які в суворі воєнні роки в міру своїх сил, а часто й понад міру, разом з дорослими боролися проти ворога. Боролися у фашистському тилу- в партизанських загонах і підпільних групах, всіляко допомагали наблизити день Перемоги.
  До цього знаменного дня в читальному залі бібліотеки організована  книжково- ілюстративна виставка "Героїка другого фронту".  

70-річчю Курської битви присвячується

    
      Позивний - "Полевая почта 28366-К"    

  Листи з фронтів Великої Вітчизняної - як чекали їх! У пропахлих порохом рядках - подих війни,  ненависть до ворога, стремління до Перемоги і, звичайно, ніжність солдатського серця до своїх друзів, рідних, коханих.

   Не було на фронті бійця, який би не сумував за рідною домівкою. Невипадково майже всі листи починаються зі звертання : «люба матусю», «мої рідні», «дорогі мої діти», «кохана»... 

   Пожовклі від часу трикутники... Як багато вони розповідають і не тільки словами, але й своїм виглядом! Вони навіть пахнуть тим часом, страшним і смертельно небезпечним. Важко навіть уявити, в яких умовах їх писали, їхній шлях із фронту, з яким нетерпінням їх відкривали й жадібно читали. Життя тоді ділилося на проміжки часу від бою до бою, від листа до листа.

  Минули роки, десятиріччя. За 70 повоєнних років виросли діти, онуки, правнуки тих, хто виграв страшну війну.  У багатьох українських родинах дбайливо зберігаються пожовклі, написані олівцем сторінки з вицвілими від часу штампами польової пошти. Без трепету в серці читати їх неможливо. Ці перечитані, зачитані до дір на складках листи з фронту - вся історія, біль та сльози минулого, і прикрості розлуки, і кров війни. 

 До 70- річчя Курської битви та визволення Охтирщини від німецько- фашистських загарбників в бібліотеці  відкрилася виставка- пам'ять фронтових листів "Позивний- "Полевая почта 28366-К". 

 На виставці представлені унікальні документи періоду Великої Вітчизняної війни з приватного архіву. Листи про кохання та Перемогу. Листи надзвичайно хвилюючі, ласкаві, ніжні, написані під розриви снарядів і авіаційних бомб, заметіль і спеку, листи з першого до останнього рядка сповнені великим почуттям щирої любові до дорогої людини. 


                             "Как ты встретишь меня, любимая,
                               Если завтра у всех на виду,
                               Из огня, из полымя, дыма я,
                               Уцелевший домой приду..."
                                                        ( з фронтового листа )

 ***
 1.11.1944

.. Все время воюю. было всего и госпиталь и тоска и радость победителя. Начал войну рядовым солдатом, а сейчас стал гвардии капитаном. Получил орден Красной Звезды, медаль "За отвагу"и медаль "За оборону Сталинграда"...

 ***
18.11.1944
... Спасибо тебе за письма. Рад что ты сохранила память обо мне. Напиши мне как ты живешь? Очень хочу, чтобы ты писала мне просто, от сердца, как старый друг, старому другу. Хорошо?..            
***
22.11.1944
...Здоров настроение бодрое. Иногда погрустишь по родному краю. Соберемся и в свободное время попоем своих украинских песен. Здесь они звучат иначе, роднее, теплее...
***
6.12.1944
...Через 6 дней мне 37 лет. В этом возрасте можно вообще забыть, как пишуться письма и забыть адреса тех, кому можно писать. Значит прежня наша память и прежни сердца когда помним адреса и чувствуем потребность к письмам... К дню моего рождения ребята готовятся. Повар обещает 37 пирогов, начпрод 37 тостов, 37 гостей (если немцы не сорвут затеи)... Именины всетаки состоялись, но не такие пышные как предпологали. Одним словом в сей важный день я при помощи своего ангела хранителя отшагал 45 километров и все по грязи...
***
29.01.1945
...Зима, вьюга. Мадьярская глухая деревушка в близи серых мрачных скал. Раскаты орудийных выстрелов, треск наших и немецких пулеметов. Бродим по улицам, греемся у импровизирова- нных печек . Каждому вполне гарантирован кусок германской стали. 
 Однако, солдаты удивительный народ. Мы за эти годы так ко всему привыкли, что реальная опасность на нас никакого впечатления не производит. Всюду видим энергичных людей. Каждый занят своим делом. Один стреляет, другой носит патроны, третий варит еду...
***
24.02.1945
  ...Война совершила страшное преступление перед людьми нашего времени и нашего поколения. Всю жизнь сорвало с причалов, ну и носись теперь по воле судеб. Все, что берегли, что свято хранили разбито... Дом можно выстроить, железную дорогу проложить, все можно востановить, что создается трудом людей, но твоих морщин ничто не сотрет с лица, и мое сердце не будет биться как прежде...
***
20.03.1945
 ...У нас наступила полная весна. Тепло. Дни солнечные и лазурные, и небо такое же ласковое как и у нас на Украине. Природа сама по себе, война сама по себе... 
***
31.03.1945
 Ольга Афанасьевна, доброе утро! Ты наверное еще спишь, а я три дня не снимал своих сапог. Устал. Вот теперь, за войну понял, что самый тяжелый труд солдата. И правильно будет если всякому кто все годы войны пробыл на фронте, будет разрешено  отдохнуть. Хотя для меня сейчас любой мирный труд был-бы наслождением. Лишь бы он был полезен обществу. Я согласен быть лесником, углекопом, рыбаком и кузнецом, дворником и сторожем, но лишь бы держать в руках паспорт мирного человека...
***
29.05.1945
... Теперь надо закрепить нашу Победу. И кажеться на мою долю это выпадает. Видимо я еще долго буду за пределами нашей Родины. Это грустно. Но это надо. Я солдат и у меня есть свой долг. Вся жизнь в руках ваших - твоих, Родины, народа.


P.S.  Шановні читачі! Листи, представлені на виставці і уривки з яких процитовані вище писав Петро Грубнік(н), який до війни проживав у м.Харків своїй подрузі Яковлевій Ользі Опанасівні, що в період війни мешкала в м.Охтирка і працювала на меблевій фабриці.
Якщо хтось з вас знає що- небудь про власника цих листів, його родину, події тих років - пишіть.
 Наш обов'язок- знати і пам'ятати про тих, хто завоював Перемогу у боротьбі з фашизмом. 
  

                    Бібліотечний  екватор

    Кажуть, ніби такої спеки, як на екваторі, немає ніде. В цьому ми переконалися  16 липня на "Бібліотечному екваторі", де було дуже гаряче і не лише від літньої спеки. Особливе тепло дарували дитячі посмішки та гарний настрій.

   Вже стало  традицією кожного літа посередині липня святкувати "Бібліотечний екватор".

  Конкурс "Загадки золотої рибки" визначив кращого знавця мешканців моря. Дещо несподіваними і оригінальними були запитання вікторини "Підводні історії", також діти позмагалися у визначенні слів з коренем "водо".  Справжнє райдужне бульбошоу очікувало дітей, конкурс з мильними бульбашками "Чемпіон по бульбашках" підкорився лише дуже наполегливим. А ще дужче дітей захопила акватерапія в порту "Дачний".
  Фіналом свята стало "лимонадне бульбошоу в животі".

                                  
                      "Бібліотечний екватор" на підході 

                      Перейти "екватор" не так вже і легко

                                             Гра "Доточи"

                                 "Загадки золотої рибки"

                            Літо стає ще яскравіше і веселіше, 
                якщо дивитися на нього крізь мильні бульбашки

                                    Чемпіон по бульбашках

                                                   
                                                Дивна буль -булька 

                                                   В "наряд" по черзі

                                         Акватерапія