вівторок, 23 липня 2013 р.

70-річчю Курської битви присвячується

    
      Позивний - "Полевая почта 28366-К"    





  Листи з фронтів Великої Вітчизняної - як чекали їх! У пропахлих порохом рядках - подих війни,  ненависть до ворога, стремління до Перемоги і, звичайно, ніжність солдатського серця до своїх друзів, рідних, коханих.

   Не було на фронті бійця, який би не сумував за рідною домівкою. Невипадково майже всі листи починаються зі звертання : «люба матусю», «мої рідні», «дорогі мої діти», «кохана»... 

   Пожовклі від часу трикутники... Як багато вони розповідають і не тільки словами, але й своїм виглядом! Вони навіть пахнуть тим часом, страшним і смертельно небезпечним. Важко навіть уявити, в яких умовах їх писали, їхній шлях із фронту, з яким нетерпінням їх відкривали й жадібно читали. Життя тоді ділилося на проміжки часу від бою до бою, від листа до листа.

  Минули роки, десятиріччя. За 70 повоєнних років виросли діти, онуки, правнуки тих, хто виграв страшну війну.  У багатьох українських родинах дбайливо зберігаються пожовклі, написані олівцем сторінки з вицвілими від часу штампами польової пошти. Без трепету в серці читати їх неможливо. Ці перечитані, зачитані до дір на складках листи з фронту - вся історія, біль та сльози минулого, і прикрості розлуки, і кров війни. 

 До 70- річчя Курської битви та визволення Охтирщини від німецько- фашистських загарбників в бібліотеці  відкрилася виставка- пам'ять фронтових листів "Позивний- "Полевая почта 28366-К". 

 На виставці представлені унікальні документи періоду Великої Вітчизняної війни з приватного архіву. Листи про кохання та Перемогу. Листи надзвичайно хвилюючі, ласкаві, ніжні, написані під розриви снарядів і авіаційних бомб, заметіль і спеку, листи з першого до останнього рядка сповнені великим почуттям щирої любові до дорогої людини. 


                             "Как ты встретишь меня, любимая,
                               Если завтра у всех на виду,
                               Из огня, из полымя, дыма я,
                               Уцелевший домой приду..."
                                                        ( з фронтового листа )
 ***
 1.11.1944

.. Все время воюю. было всего и госпиталь и тоска и радость победителя. Начал войну рядовым солдатом, а сейчас стал гвардии капитаном. Получил орден Красной Звезды, медаль "За отвагу"и медаль "За оборону Сталинграда"...

 ***
18.11.1944
... Спасибо тебе за письма. Рад что ты сохранила память обо мне. Напиши мне как ты живешь? Очень хочу, чтобы ты писала мне просто, от сердца, как старый друг, старому другу. Хорошо?..            
***
22.11.1944
...Здоров настроение бодрое. Иногда погрустишь по родному краю. Соберемся и в свободное время попоем своих украинских песен. Здесь они звучат иначе, роднее, теплее...
***
6.12.1944
...Через 6 дней мне 37 лет. В этом возрасте можно вообще забыть, как пишуться письма и забыть адреса тех, кому можно писать. Значит прежня наша память и прежни сердца когда помним адреса и чувствуем потребность к письмам... К дню моего рождения ребята готовятся. Повар обещает 37 пирогов, начпрод 37 тостов, 37 гостей (если немцы не сорвут затеи)... Именины всетаки состоялись, но не такие пышные как предпологали. Одним словом в сей важный день я при помощи своего ангела хранителя отшагал 45 километров и все по грязи...
***
29.01.1945
...Зима, вьюга. Мадьярская глухая деревушка в близи серых мрачных скал. Раскаты орудийных выстрелов, треск наших и немецких пулеметов. Бродим по улицам, греемся у импровизирова- нных печек . Каждому вполне гарантирован кусок германской стали. 
 Однако, солдаты удивительный народ. Мы за эти годы так ко всему привыкли, что реальная опасность на нас никакого впечатления не производит. Всюду видим энергичных людей. Каждый занят своим делом. Один стреляет, другой носит патроны, третий варит еду...
***
24.02.1945
  ...Война совершила страшное преступление перед людьми нашего времени и нашего поколения. Всю жизнь сорвало с причалов, ну и носись теперь по воле судеб. Все, что берегли, что свято хранили разбито... Дом можно выстроить, железную дорогу проложить, все можно востановить, что создается трудом людей, но твоих морщин ничто не сотрет с лица, и мое сердце не будет биться как прежде...
***
20.03.1945
 ...У нас наступила полная весна. Тепло. Дни солнечные и лазурные, и небо такое же ласковое как и у нас на Украине. Природа сама по себе, война сама по себе... 
***
31.03.1945
 Ольга Афанасьевна, доброе утро! Ты наверное еще спишь, а я три дня не снимал своих сапог. Устал. Вот теперь, за войну понял, что самый тяжелый труд солдата. И правильно будет если всякому кто все годы войны пробыл на фронте, будет разрешено  отдохнуть. Хотя для меня сейчас любой мирный труд был-бы наслождением. Лишь бы он был полезен обществу. Я согласен быть лесником, углекопом, рыбаком и кузнецом, дворником и сторожем, но лишь бы держать в руках паспорт мирного человека...
***
29.05.1945
... Теперь надо закрепить нашу Победу. И кажеться на мою долю это выпадает. Видимо я еще долго буду за пределами нашей Родины. Это грустно. Но это надо. Я солдат и у меня есть свой долг. Вся жизнь в руках ваших - твоих, Родины, народа.


P.S.  Шановні читачі! Листи, представлені на виставці і уривки з яких процитовані вище писав Петро Грубнік(н), який до війни проживав у м.Харків своїй подрузі Яковлевій Ользі Опанасівні, що в період війни мешкала в м.Охтирка і працювала на меблевій фабриці.
Якщо хтось з вас знає що- небудь про власника цих листів, його родину, події тих років - пишіть.
 Наш обов'язок- знати і пам'ятати про тих, хто завоював Перемогу у боротьбі з фашизмом. 
  







пʼятниця, 19 липня 2013 р.

                    Бібліотечний  екватор

    Кажуть, ніби такої спеки, як на екваторі, немає ніде. В цьому ми переконалися  16 липня на "Бібліотечному екваторі", де було дуже гаряче і не лише від літньої спеки. Особливе тепло дарували дитячі посмішки та гарний настрій.

   Вже стало  традицією кожного літа посередині липня святкувати "Бібліотечний екватор".

  Конкурс "Загадки золотої рибки" визначив кращого знавця мешканців моря. Дещо несподіваними і оригінальними були запитання вікторини "Підводні історії", також діти позмагалися у визначенні слів з коренем "водо".  Справжнє райдужне бульбошоу очікувало дітей, конкурс з мильними бульбашками "Чемпіон по бульбашках" підкорився лише дуже наполегливим. А ще дужче дітей захопила акватерапія в порту "Дачний".
  Фіналом свята стало "лимонадне бульбошоу в животі".








                                  
                      "Бібліотечний екватор" на підході 






























                      Перейти "екватор" не так вже і легко






                                             Гра "Доточи"



                                 "Загадки золотої рибки"











                            Літо стає ще яскравіше і веселіше, 
                якщо дивитися на нього крізь мильні бульбашки






















                                    Чемпіон по бульбашках








                                                   
                                                Дивна буль -булька 













                                                   В "наряд" по черзі










                                         Акватерапія


























понеділок, 15 липня 2013 р.

Запрошення в картину





   Книга - унікальне творіння людства. Ми не можемо уявити собі життя без книги. Книги - наші постійні супутники. Не даремно говорять: "Книга - кращий друг і порадник". 

 Любов до книги зароджується в дитинстві і продовжується все життя.

          У книги люди, наче бджоли в соти
         Знесли духовний чародійний мед.
         Сліпцеві очі ним потри, і вмент
         Побачить сонце й голубі висоти...
                                            Дмитро Павличко

  Бібліотека - місце, де зберігаються книги.
  Перша на Україні бібліотека для дітей з'явилася на початку минулого століття в Києві. 
  Якщо розглядати карту нашого міста, то дитяча бібліотека буде на ній маленькою крапкою, але така незначна територія є місцем, де зароджуються  і горять найбільш яскраві думки і почуття.   

         У шафі у мене скарби всіх століть
         І кожен том - неначе дім стоїть.
         Обкладинки, мов двері відчиняй - 
         І ти вже гість: господаря вітай!
        Як вулиця - книжок тих дивний ряд,
        А шафа вся - чарівний Книгоград.
        Коли його ти мудрість осягнеш -
        З Минулого в Майбутнє перейдеш,
        Заглянеш у незвідане не раз, 
        Бо кожна книга - то країна й час...

  Бібліотеки йдуть в ногу з часом, розвиваються, бережуть кращі традиції минулого.
  На початку літніх канікул наша бібліотека оголосила конкурс "Намалюємо бібліотеку  майбутнього".  
 Але перш ніж намалювати майбутнє, бібліотекарі запропонували дітям відчути подих минулого, переглянувши репродукцію відомої картини Надії Шевандронової  "В сільській бібліотеці", яка представлена на експозиції "Заглянь в минуле - намалюй майбутнє"
  На картині зображені діти, які зібралися в бібліотеці. Видно, що бібліотека це їх улюблене місце, все їм тут звичне та знайоме. Картина написана в 1954 році, вона говорить про нове життя дітвори після війни, про те, що книга міцно ввійшла в їх життя і стала необхідністю.

  Діти відчувши настрій картини, перенеслись думками у ті далекі часи. Поміркувавши, втілили свої  фантазії, про майбутні дитячі бібліотеки на папері.

























понеділок, 1 липня 2013 р.


            День  Конституції України


28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. 
Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної української держави.
   Прийняття Конституції стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

З метою популяризації літератури про основний закон України, до Дня Конституції в бібліотеці організована тематична викладка "Найвизначніші пам'ятки правової культури", проведений бібліографічний огляд літератури, діти здійснили віртуальну мандрівку "Перлини України".